Борщівник небезпечна отруйна рослина

 

Борщівник (лат. Heracleum, англ. Giant Hogweeds) – рід дво- та багаторічних трав\'янистих рослин родини парасолькових. Відомо близько 70-ти видів борщівників, що ростуть у помірній зоні північної півкулі, переважно в горах. Вважається, що борщівник походить із Кавказьких гір та Південно-Західної Азії. В Україні можна зустріти до 10-ти видів борщівника. 

У минулому планували використовувати борщівник на силос, для вигодовування сільськогосподарських тварин, адже що насправді до складу борщівника входить багато поживних речовин. Зокрема, рослина містить до 10% цукрів, 16% білків, велику кількість вітамінів, мінералів та інших біологічно-активних речовин. Проте виявлення характерного гіркого смаку й токсичного впливу рослини унеможливило її застосування в тваринництві. Найбільшою проблемою стало те, що цільовий засів борщівником територій, де немає природних антагоністів, «ворогів» рослини, із часом доволі швидко спричинив безконтрольне поширення її насіння вітром та через річкову воду.

Чому борщівник небезпечний?

Отруйна рослина борщівник, а саме її сік, може спричинити опіки шкіри. У складі всіх частин борщівника міститься речовина фурокумарин (furocoumarin), яка знижує здатність шкіри захищатися від ультрафіолетового опромінення сонячного світла. Як результат: шкіра стає чутливою до сонця, фотосенситивною, а такий стан ще називають фітофотодерматитом.

Загалом токсичну дію борщівника можна описати як протилежну до дії сонцезахисних кремів, які містять SPF-фільтри (сонцезахисні фактори), адже токсичні речовини, що містяться в рослині, зменшують здатність шкіри захищатися від надмірного ультрафіолетового опромінення. До слова, схоже діє сік грейпфрута, що також містить токсичний фурокумарин.

Відтак під дією ультрафіолетових променів шкіра отримує опіки – переважно це почервоніння або поява міхурців, тобто 1-а і 2-а стадії опіку шкіри. Відомо, що для таких фітотоксичних уражень шкіри властивий тривалий період загоєння ран – від місця до декількох.

Стадії опіку шкіри

• 1 стадія опіку шкіри – характерне почервонінням в місці контакту з рослиною;
• 2 А (поверхнева) стадія опіку шкіри – поява чіткого міхурця з прозорим вмістом, що болить при натисканні;
• 2 В (глибока) стадія опіку шкіри – міхурі, що можуть бути наповнені червоним чи жовтим вмістом, відчуття стягнення шкіри, постійний дискомфорт;
• 3 (глибока) стадія опіку шкіри – шрам, струп через всю товщу шкіри;
• 4 (глибока) стадія опіку шкіри – чорний, обвуглений струп через шкіру, м’язи.

Іншою небезпекою від борщівника є потрапляння соку рослини на слизову оболонку очей – через розтирання очей рукою, на якій є залишки токсичних речовин соку. Токсичні фотосенсибілізуючі (ті, що підвищують чутливість до руйнівної дії сонячного випромінювання) речовини, які містяться в борщівнику, зумовлюють сильне подразнення й розвиток запального процесу в оці – аж до випадків порушення зору та розвитку сліпоти.

У літературі описані випадки потрапляння токсичних фурокумаринів всередину з їжею, що супроводжувалися розладами свідомості, навіть появою марень.

Особливо небезпечним борщівник є для дітей, які можуть зацікавитися рослиною-гігантом, намагатися зірвати собі велетенських квіток, зробити «телескоп» із порожнього стебла. Діти гірше переносять такі токсично спровоковані опіки шкіри, а щонайгірше, легко можуть натерти очі рідиною, що виділилася з рослини. Це може призвести до незворотних змін в оболонках очей, що супроводжуються порушенням зору чи сліпотою. Саме тому батькам варто розповісти дітям про небезпеку від контакту з борщівником.

Опис борщівника, як виглядає борщівник

Борщівник – це надзвичайно отруйна й небезпечна рослина. Отже, як відрізнити борщівник?

Борщівник – велетенська рослина. Екземпляр, що вже виріс, може досягати від 1,5 аж до 5 метрів заввишки та мати розгалужену парасольку до 1-2 метри у діаметрі. Квітка утворює розетку зубчастої форми, у перший рік утворюється лопатоподібне листя, на другий – квітковий колосок, у якому дозрівають тисячі насінин. Одна рослина може продукувати до 50 тисяч насінин, деякі види утворюють до 80 тисяч насінин.

Стебло: зеленого кольору з фіолетовими плямами, вирізняються жорсткі, білі ворсинки. Стебла порожнисті й міцні, мають товсте коло ворсинок, біля основи кожного стебла розходиться листя.

Листя: величезні (до 1,5 м завширшки та 3 м завдовжки), глибоко розділені на більш дрібні листочки. Листок схожий на листя ревеню, із неправильними й дуже гострими або зубчастими краями, що породило одну з інших його поширених назв – дикий ревінь. Нижня частина листя ворсиста (волосиста, волохата).

Квітки: з’являються в червні та липні. Квітки бувають дрібненькі білі або злегка рожеві, скупчені на парасолькоподібних голівках, відомих як парасольки, які можуть досягати діаметру до 60 см. Усі квіти в парасольці звернені догори.

Насіння: сухі, сплюснуті та овальні, майже 1 см завдовжки із коричневими лініями, що займають 3/4 довжини насіння. Рослина утворює велику кількість насіння, що легко поширюється вітром та водою.

Коренева система розгалужується до 2-х метрів.

Відомо, що найбільше отруйних речовин борщівника зосереджено в наземній частині рослини, а саме в стеблі та листках. Проте отруйні компоненти є і у квітках, насінні та коріннях рослини.

Боротьба з борщівниками

Найкращий спосіб вберегтися від отруйної дії борщівника – уникати рослини, не проходити через хащі, де росте рослина, не намагатися її зірвати. Не торкатися шкірою до зірваної чи зрізаної частини рослини, де проступає сік.

Борщівник можна зустріти вздовж доріг, серед кущів, на узбіччі берегів річок та потічків, від краю лісу та полів. Рослина полюбляє вологий ґрунт і велику кількість сонячного проміння.

Масове самозасіювання борщівника, що безконтрольно поширюється, вимагає радикальних дій щодо його знищення та очищення територій від насіння. Представники служб чи волонтери повинні користуватися засобами захисту, щоби запобігти контакту шкіри з рослиною – одягати рукавички, захисні окуляри й захисні костюми. Варто користуватися ефективними гербіцидними засобами, наприклад, гліфозитом (glyphosate).

Оскільки насіння може зберегтися до 20 (!) років, процедури очистки від борщівника варто повторювати щороку, ретельно викорчовувати кожний новий кущ. Особливо після м’яких зим, із тривалими дощовими періодами навесні, що сприяють широкому розповсюдженню та росту отруйної рослини.

Борщівник агресивно витісняє рослини, що є природними для екосистеми. Не варто сподіватися на самостійне розв’язання проблеми, адже ця рослина практично не має природних ворогів і хвороб, що можуть стримати її ріст і розповсюдження. У деяких країнах діють програми ерадикації (знищення) борщівника, запроваджені системи штрафів для власників земельних ділянок, а також для органів місцевої влади.

Чим лікувати опіки від борщівника

Опіки від борщівника характеризуються довготривалим загоєнням ран, утворенням пігментних плям на місці ураження. Також часто спостерігається залишкова висока чутливість ділянки ураженої шкіри до ультрафіолетового опромінення, тобто токсичний ефект рослини є довготривалим.

Отже, що робити, якщо на шкіру потрапив сік борщівника:

• ретельно помити ділянку шкіри, що контактувала з рослиною;
• варто користуватися милом;
• слід прикривати ділянку, яка контактувала з рослиною, від сонця ще декілька днів;
• якщо шкіра не пошкоджена – нанесіть сонцезахисний крем, навіть при неінтенсивному сонці;
• при виникненні ознак алергічної реакції лікарі призначають антигістамінні препарати;
• при сильному болю уражених ділянок також призначають місцеві знеболюючі;
• опіки лікують залежно від стадії, глибини ураження та поширення рани – після консультації лікаря вдома або, за потреби, в умовах лікувального стаціонару.

Бережіть себе, ваших дітей та близьких. Будьте здорові!