Романчук Юрій Володимирович
Романчук Юрій Володимирович
(18.04.1983 — 28.03.2023)
Сьогодні, напевно, кожен з нас по-іншому сприймає ці рядки вірша…Наші воїни, наші охоронці, наші Ангели…Вони – достойні нащадки козаків – наших дідів, прадідів. Чесноти наших захисників – відвага, сміливість, безстрашність, рішучість і водночас стільки любові – до України, до народу, до кожної дитини і всього живого, повага до історії Батьківщини, яка є фундаментом нашого майбутнього. Це їхні крила…
Дуже короткий життєвий політ був і у воїна Романчука Юрія, 18 квітня 2023 року йому виповнилося б 40 років… Народився в 1983 р. у місті Червоноград Львівської області. Навчався у школі №1. Він був дуже дружній, активним учнем – займався спортом, співав у хорі, брав участь у КВК.
Зі слів вчительки Дячук Н.М.: «Коли я думаю про Юру, то найперше бачу його усмішку. Я його пам’ятаю таким. Цією усмішкою він вмів заспокоїти, розрадити, так вибачався, так радів. У мене про Юру чудові, теплі спогади. Бо він був різним учнем, але був дуже хорошим співрозмовником. Багато знав і ще більше було такого, про що хотів дізнатися. Вмів ставити складні питання про людей і людські стосунки, про взаємини і про дружбу і відданість, про розчарування в людях, про здатність пробачати.
Я знаю, що багато гарних речей робив так, щоб ніхто не дізнався, що це він. Дуже боляче переживав поразки і програші. І це стосувалось всього: і стосунків із людьми, і спортивних ігор…
Після школи поступив до Львівського кооперативного коледжу економіки і права на спеціальність «Облік і аудит». За фахом не працював. Працювати пішов у Львівсько-Волинський воєнізований гірничо-рятувальний загін на посаду водій-рятувальник. Одружився в 2005 р., народилось двоє діток.
Коли розпочалась повномасштабна російсько-українська війна, Юрій, не роздумуючи, пішов у військкомат і вступив до лав ЗСУ. Весь час навчався. Його військове звання – солдат, водій 3-го відділення вогневого ураження 1-го штурмового взводу штурмової роти.
Зі слів побратимів:
«Всі ми потоваришували з Юрою, який показав себе з хорошого боку». Під час несення служби неодноразово був відзначений своїми командирами за хорошу службу. Він завжди говорив, що хоче в зону бойових дій, куди зрештою і перевівся у 710 — штурмову роту ДССТ з позивним Хімік».
Перше, що приходить на думку, коли згадуєш Юру, – це легкість. Він любив життя, з легкістю спілкувався, не акцентував уваги на негативі, проблемах, вмів завжди перший прийти на допомогу. Зараз цю легкість сприймаєш, як його броню і розумієш, що він вмів глибоко співчувати, переживати і любити.
Друзі, згадуючи Юрія, говорять, що на його допомогу можна було розраховувати, не зважаючи на час доби і пори року. Так згадують побратим і рідні!
Юра був хорошим побратимом і дуже освіченою людиною і авторитетом для нас. Безстрашний, вірний слову, присязі та Україні. Проявив себе як справжній патріот свого краю.
Дислокація роти: м. Константинівка Бахмутський р-н., на зв'язок виходив с. Богданівка, де й загинув 28.03.2023. Герой України Романчук Юрій Володимирович, позивний Хімік. Війна забирає найкращих… Людина нібито не літає…А крила має. А крила має! (Ліна Костенко) Слава Україні! Героям слава! Герої не вмирають!
