Іваницький Віталій Васильович
Іваницький Віталій Васильович
(21.04.1975 — 21.05.2022)
Герой – це людина, яка в рішучий момент робить те, що потрібно робити в інтересах людського суспільства. Саме таким і був Віталій Іваницький.
Навчався в школі №10 міста Червонограда.
"Віталій мав войовничий характер та особливо загострене відчуття справедливості. Тому, коли розпочалась війна, навіть думки ні у кого не виникло, що це якось обійде його стороною. Він залишив усе: роботу, дім – і пішов боронити країну. Не чекав, коли йому принесуть повістку, пішов добровольцем. Мав багато планів на життя.
Працював далекобійником, відкладав гроші, аби зробити ремонт у хаті, перекрити будинок для своїх дітей, але і всі ці плани залишив на потім, після того, як відвоює в окупантів державу. На жаль, ми отримали страшну звістку. «Віталій загинув…», - розповів про військовослужбовця староста села Новий Витків Назар Дацюк. Відомо, що Віталій Іваницький служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді.
Загинув 21.05.2022 у бою в селі Пилипівка Бахмутського району.
Тече сльоза у неньки на щоках,
Сльоза нещасна, небажана.
Сорочка сина у її руках,
В душі її велика рана.
Ще рік назад ходив в сорочці син,
Радів, співав і веселився.
Тепер не вдіне її більше він,
У Божім Вічнім царстві оселився
Ота сорочка, вишита нитками,
Мов оберіг, допомагала сину.
Та смерть його холодними руками
Так жадібно забрала в домовину
Сидить старенька мати у вікна.
В очах минуле безтурботне й тихе,
Якого вже не знатиме вона,
Його забрало невблаганне лихо.
Світлана Олександрова