Драдрах Олег Романович
Драдрах Олег Романович
(22.12.1992 — 17.07.2024)
Народився 22 грудня 1992 року в м. Червоноград Львівської області.
Навчався в місцевій загальноосвітній школі І-III ступенів № 12.
У 2009 році вступив у Рівненський національний університет водного господарства та природокористування на факультет ‘’Гірництво’’.
У 2014 році влаштувався на роботу на шахту ‘’Степова’’ гірничим майстром дільниці В і ТБ, згодом став помічником начальника дільниці.
У дитинстві був веселим, активним, компанійським. У 5 класі Олег написав про свою професію: ‘’Я хочу в житті мати професію розумну, а не якусь ліниву, щоб було думати. Людей цієї професії називають бізнесменами. Вона мені подобається тому, що в ній треба працювати розумом’’. Але в реальному житті став військовим.
14 березня 2022 року з третього разу (бо не мав військового квитка) пішов добровольцем. 10 місяців прослужив у Національній гвардії м. Мукачево на охороні об’єктів. У грудні цього ж року закінчив курси в м. Золочів, де присвоїли йому звання молодшого сержанта.
З січня 2023 року разом з побратимами був зарахований до батальйону ‘’Сила свободи’’ 4 бригади оперативного призначення ‘’Рубіж’’ (м. Гостомель). Отримав позивний ‘’БАЙДА’’. У лютому закінчив курси з використання БПЛА в зоні бойових дій і став оператором БПЛА, згодом командиром відділення управління 1-го мінометного взводу 2-ї мінометної батареї (120 мм) 4-го батальйону оперативного призначення військової частини 3018 НГУ.
У квітні 2023 року вперше вирушив на Схід – Костянтинівка, Райське, згодом і в м. Слов’янськ. Отримав ‘’Подяку’’ від командира 4 бригади ‘’Рубіж’’.
Зі слів матері: ’’Був єдиним сином, на мої дзвінки завжди відповідав : ‘’Матусь, люблю, ну чому переживати, все ж добре!’’. Коли піднімали питання демобілізації, то нервував і казав: ‘’ Все! Тема закрита! Я свій вибір зробив!’’. З 6 по 15 липня 2024 року був у відпустці… 16 липня 2024 року о 21.37 хвилин подзвонив, що виїжджає на позицію, остання розмова, 44 секунди! Життя зупинилося…! 31 рік! Мій ‘’Ангелик ‘’БАЙДА’’, єдиний синочок, легких Тобі хмаринок! Прошу одне: пам’ятайте усіх Героїв, бо то не правда, що Герої не вмирають! Я дякую Богові, що була мамою такого сина! Честь всім побратимам ‘’БАЙДИ’’! Слава Україні!’’.
Загинув 17 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Спірне Донецької області.
Присвоєно звання ‘’Почесного громадянина Червоноградської міської територіальної громади’’. Похований на Алеї Героїв на Червоноградському кладовищі в с. Бендюга.
