Копотілов Сергій Борисович
Копотілов Сергій Борисович
(17.08.1972 — 16.01.2023)
Копотілов Сергій Борисович (Мольфар) народився у м. Червоноград 17 серпня 1972 року.
З 1989 року навчався у середній школі №10.
Після 10 класу вступив до Львівського залізничного технікуму. Роки навчання припали на час встановлення української незалежності.
Був одним з організаторів студентських протестів, брав активну участь у голодуванні студентів у м. Київ.
Пізніше наш Герой переїхав у місто Підволочиськ Тернопільської області, де одружився і виховував двоє дітей (сина та дочку).
Працював на залізниці, а свій вільний час присвячував міському театру імені Леся Курбаса. Був у лавах УНА-УНСО.
У лютому вступив добровольцем до місцевої територіальної оборони, з якої був скерований до військової частини А4248. Ніс службу в Київській області на кордоні із Білорусією, а згодом - на Донеччині.
Загинув 16.01.2023 р. у районі населеного пункту Красна Гора, захищаючи незалежність України!
Актору народного театру ім. Леся Курбаса,
вірному синові України, прекрасній, світлій
людині Сергію Копотілову присвячується...
Не доспівав ти пісню солов'їну,
Скільки в театрі ще б зіграв ролей...
Та впав на полі бою за Вкраїну,
За мир і спокій для усіх людей.
З портрета усміхаєшся дитинно,
Такий добрячий, щирий і простий.
А скільки їх... О, ненько, Україно,
За тебе гинуть в час цей нелегкий.
Плаче небо серед зими дощем,
Туман жалю і болю над землею
В серцях краян великий біль і щем,
Герой прощається із світом і ріднею.
Тужать брати, що з ними воював,
Усі знайомі, діти і дружина.
Смуток в очах, мов птах німий застиг...
Тужить за сином Мати - Україна!
Душа летить до Бога, до небес
Там тисячі їх, уже ціле військо...
Дай, Господи, щоб край наш вже воскрес,
Щоб не кровила доля українська
Олександра Промович
