Герцик Микола Юрійович

Герцик Микола Юрійович

(23.05.1994 — 15.06.2022)

Народився 23 травня 1994 року в м. Червоноград Львівської області.

Навчався в місцевій загальноосвітній школі №9.

Микола був дуже веселою і доброю людиною, понад усе любив та поважав батьків, завжди йшов усім на допомогу, любив музику й риболовлю. Не боявся пробувати щось нове. Не боявся роботи, яку не вмів зробити, але у нього завжди все виходило. Любив життя, він вмів жити і радіти тим життям.

Перед повномасштабним вторгненням окупантів працював за кордоном, а саме у Польщі, але одразу повернувся додому.

14 квітня 2022 року вступив до лав ЗСУ у 25 ДШВ навідником, ні разу до того не тримав зброю в руках, не мав військових знань. Він відважився йти на захист сім’ї та Батьківщини.

За розповідями побратимів, був сміливим, відважним, уважним, виконував сумлінно всі завдання: ліз під кулі, щоб врятувати побратимів, нічого не боявся. Хотів жити і щоб жили ми. Увесь час був на передових позиціях, на зв’язок виходив раз у 3-4 дні, а то і 7 днів зі словами: ‘’ Я живий, наберу коли зможу, люблю вас’’, його голос був стривожений і вимучений. Був учасником деокупації багатьох населених пунктів Донеччини та Луганщини. Ніколи не розповідав про війну, не жалівся і не хотів, щоб жаліли його.

15 червня 2022 року близько 20 години були на бойовому завданні, у 300-х метрах від окупантів у Слов’янському районі Донецької області. Тоді Миколі дали кулемет. Їх накрили артилерією, командира забрали в полон, а хлопців розстріляли та замінували, серед них і Миколу…

Присвоєно звання ‘’Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади’’.