Вавринчук Олександр Андрійович
Вавринчук Олександр Андрійович
(10.05.1985 — 14.11.2022)
Народився 10 травня 1985 року. Успішно закінчив Червоноградську загальноосвітню школу І-III ступенів №4.
Навчався у Червоноградському гірничому технікумі. Після закінчення технікуму навчався у Дніпропетровському гірничому інституті, здобув гірничу спеціальність.
Працював на шахті «Лісова»
Зі спогадів подруги сім’ї Бельо Л.М.
Початок життя звичайної людини: дитячий садочок, школа №11, а з 7 класу навчався в ЧЗШ№4.
Веселий, життєрадісний, дуже рухливий, з активною життєвою позицією. Постійно мав багато ідей. Його погляди на життя були проукраїнські. Ще у шкільні роки, а потім упродовж свого свідомого життя, був поборником української мови та культури. У 9 класі його однокласники організувалися у колектив, переодягнулися, загримувалися і на Різдво Христове вітали вчителів колядками. Його активна позиція проявилася під час подальшого навчання і праці. Був дуже категоричним у поглядах, не сприймав російську мову й культуру. Під час виборів президента і парламенту завжди підтримував “Правий сектор”, КУН, “Свободу”.
У перші дні пішов у ТРО і дуже цим гордився. Душа компанії. Самостійний, завжди робив все сам. Добрий батько, люблячий і вимогливий, прекрасний сім’янин.
Поважав і цінував батьків, часто їх відвідував. Дуже любив свою родину, братів. У нього були дуже теплі відносини з рідним братом, обидва пішли захищати Україну від Червоноградської ТРО.
Загинув захищаючи Україну від російських загарбників поблизу с. Піщане Харківська область - 14 листопада 2022 року.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Зі спогадів однокласника Олександра Шекмара
Сашко був веселий, життєрадісний та легко знаходив спільну мову з людьми. Любив спорт, грати у футбол з друзями. Своїх дітей навчив гри у футбол, волейбол та баскетбол. Обожнював колядувати, у нього завжди були кумедні вертепні образи. Він умів розсмішити. Воював у Луганській області зі своїм братом.