Скоріков Сергій Миколайович
Скоріков Сергій Миколайович
(10.02.1972 — 13.12.2023)
Народився 10 лютого 1972 року в м. Червоноград Львівської області.
Навчався у місцевій середній школі №5, яку закінчив у 1987 році.
1987-1989 роки здобував професію в Червоноградському СПТУ №55 і одночасно вчися в ДОСААФ на водія, де здобув категорії В, С, Е.
1990-1992 роки – служив в армії.
1992-1993 рік – прийнятий в автоколону Трест ‘’Укрзахідвуглебуд’’ УМ водієм третього класу на машину КРАЗ-256.
1993-1994 роки пішов працювати на шахту №10 ‘’Степова’’ де працював підземним гірничим робітником.
1994-1997 рр. працював водієм вантажного автомобіля фірми ‘’Експрес’’ ЛТД.
1997-2001 рр. працював у СП ‘’Київ-Захід’’ водієм вантажівки.
2001-2003 рр. прийнятий в ТОВ ‘’ВСМ’’ водієм-експедитором.
З 2003 по 2018 роки працював в ПП ‘’Давидович В.Я.’’ водієм вантажівки в м. Сокаль, а 2018-2019 рік – в ПП ‘’Берегівський’’.
2020-2022 рр. працював в ПП ‘’Воронкін А.В.’’ водієм в м. Новояворівськ.
2022-2023 рр. прийнятий в ПП ‘’Таранько А.М.’’ водієм вантажівки в м. Новояворівськ.
5 вересня 2023 року, отримавши повістку, звільнився за власним бажанням і пішов служити в 103-тю окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ 63-й окремий батальйон моторизованої піхоти м. Червоноград. Був направлений на навчання в м. Рівне і здобув кваліфікацію стрільця. Прийнявши присягу на вірність Українському народу, був направлений на несення служби і здійснення заходів необхідних для забезпечення оборони України в Харківську область, Куп’янський район, с. Кругляківка.
13 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в с. Берестове Куп’янського району Харківської області Був поранений ворожою кулею в праву частину області шиї. Під час евакуації медичний автомобіль натрапив на ворожу міну, після чого він загинув.
Зі слів дружини
В 1992 році ми одружилися, а в 1993 році народилась наша донечка Олена, яка завдяки татові здобула вищу освіту, закінчивши ЛДУМВС. В 2004 році у нас народився син Віталій, який навчається в ЧГЕФК. Мій чоловік 31 рік пропрацював водієм-далекобійником, він відвідав багато країн Європи, Середньої Азії і Кавказу. Доправляв гуманітарні вантажі нашим воїнам-захисникам. Він все життя був добрим, турботливим чоловіком і батьком. Йому завжди була небайдужа доля нашої неньки України. Ми будемо завжди пам’ятати про подвиг мого чоловіка, і діти будуть пам’ятати, якою ціною їхній тато виборювати нашу незалежність.
