Кріль Андрій Ігорович
Кріль Андрій Ігорович
(20.09.1976 — 09.09.2023)
Народився 20 вересня 1976 року в м. Соснівка Львівської області. Але все своє життя проживав у м. Червоноград.
З 1982 року навчався в Червоноградській середній школі №11.
Після закінчення школи вступив до місцевого ВПУ №11. Працював в тепломережі і охоронній фірмі.
У 2001 році поїхав на роботу в Італію, працював на виноградниках та полях. Мав силу та наснагу до роботи, хотів заробити і повернутись в Україну, не зміг бути довго на чужині.
Дуже любив їздити до дідуся і бабусі в с. Верхнє Синьовидне в Карпатах, звідки була його мама. Допомагав у господарстві, бо був сильним хлопчиком. Захоплювався історією свого села й України. Надзвичайно любив читати книжки про козацтво та воїнів УПА, адже завжди був щирим українцем, з "Україною в серці". Любив музеї української історії. Андрій завжди був спортивним хлопцем, грав у футбол та займався з гантелями. Дуже любив свої Карпати, насолоджувався повітрям, хотів після війни зі сім'єю жити в батьківській хаті. Мріяв про створення великої бібліотеки.
У 2014 році був на Майдані в м. Київ, брав активну участь у Революції гідності. З однодумцями обороняв Будинок профспілок, хотів змінити майбутнє України для своїх синів і нащадків.
В Андрія є два синочки, любив говорити: "Два орли, два крила, сила в зернятках".
Останні роки працював на шахті "Лісова".
З перших днів повномасштабного вторгнення окупантів в Україну, не вагаючись, пішов добровольцем в ТРО м. Червонограда. "Додому лише з Перемогою"- це були його слова до останнього.
26 квітня 2022 року у складі 63 батальйону 103 бригади разом з побратимами вирушив на Схід України у с. Білогорівка Луганської області. Зайшли тримати оборону на понтонній переправі через р. Сіверський Донець, їх позиція мала назву "Металіст", були оточені, не було зв'язку, але вчасно всіх вивели. Після цього перевели в м. Миколаївка біля Лиману, там пробув три місяці. Опісля звільнення Харківської області був неподалік смт Берестове, де тримали позиції до кінця.
Прагнув до чогось нового, до техніки, пройшов навчання на фронті і став гранатометником АГС.
Загинув 9 вересня 2023 року поблизу смт Берестове Харківської області під час артилерійського обстрілу, разом з побратимами втримавши наші позиції, не давши ворогу просунутись далі.
За час служби отримав грамоти та медаль "За патріотизм". Присвоєно звання "Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади".
