Лутчин Степан Іванович

Лутчин Степан Іванович

(30.07.1975 — 05.12.2023)

Народився 30 липня 1975 року в с. Острів Сокальського району Львівської області в сім'ї Лутчина Степана та Анастасії, був сьомою дитиною і наймолодшим у сім'ї.

У 1981 році пішов у перший клас в Острівську середню школу, де навчався до одинадцятого класу. Всі його пам'ятають як доброго, справедливого та розумного учня. Закінчив школу у 1992 році. Після закінчення школи вступив до Червоноградського профтехучилища на спеціальність «радіомеханік».

У 1993 році був призваний до військової служби.

З 1995-1999 рр. працював на шахті «Червоноградська» гірником підземним, а згодом машиністом підйому.

З 2006-2018 рр. знову працював на шахті «Червоноградська» машиністом гірничо-виїмкових машин на дільниці прохідницьких робіт. За цей час неодноразово нагороджений грамотами та нагрудним знаком «Шахтарська гвардія України». У 2009 році закінчив Червоноградський державний технікум гірничих технологій та економіки. Здобув кваліфікацію гірничий технік-технолог.

З початком повномасштабного вторгнення ворога Лутчин Степан, 28 лютого 2022 року вступив до лав ЗСУ. Він воював у складі 63 батальйону 103 ТРО, позивний «ЛУЦЬ».

Після проходження бойової підготовки у квітні 2022 року був відправлений на схід України захищати нашу Батьківщину. Воював на Донецькому напрямку: Святогорівка, Білогорівка, Бахмут, Часовий Яр, Святогірськ, Стародубівка, Рай-Олександрівка, Крива Лука та інші. Разом із побратимами звільняв від окупантів Озерне, Ямпіль, Діброву.

У жовтні 2022 року їхню бригаду вивели на позиції в Луганській області (Крохмальне-Берестове). Проживали в с. Кругляківка Харківської області.

За час служби Лутчин Степан отримав звання молодшого сержанта. Працював зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних літальних апаратів у відділенні ударних безпілотних авіаційних комплексів, де систематично та наполегливо знаходили і знищували цілі ворога та техніку. Був нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни», грамотами та подяками за вірність українському народу і військовій присязі та особисту мужність, орденом «Золота Зірка» за проявлену мужність при виконанні бойових завдань із захисту Батьківщини в умовах воєнного стану.

5 грудня 2023 року, Лутчин Степан загинув під час виконання бойового завдання поблизу Табаївки Куп'янського району Харківської області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.

У нього залишилися: син Владислав 1999 р.н.(від першого шлюбу дружини Аліни), якого він виховував і ростив як рідного. Син Владислав також захищав Батьківщину ще з 2019 року, та у серпні 2023 року потрапив у полон. Син Максим 2006 р.н., донька Ангелінка 2011 р.н. та дружина Аліна.

Не вистачить слів, аби висловити співчуття рідним та близьким Героя. Схиляємо голови в скорботі і розділяємо біль непоправної втрати.