Лунич Ігор Ярославович
Лунич Ігор Ярославович
(18.11.1985 — 05.05.2022)
Народився 18.11.1985 р. у м. Червонограді.
Закінчив 9 класів у ЧЗШ №4. Після школи навчався в училищі м. Белза, де здобув спеціальність муляр, монтажник.
Згодом закінчив курси гірників у ПТУ №77 та пішов працювати підземним гірником на шахту №4 «Відродження» ДП «Львіввугілля».
Служив у лавах Збройних сил України в м. Богодухів на Харківщині з 28.05.2005 по 12.04.2006 року.
Навчався в органах МВСУ та отримав право на носіння зброї.
З початком бойових дій на території України постійно брав участь в АТО/ООС 06.02.2015р., 31.03.2016р. З 23.06.2017 р. тричі призваний на військову службу за контрактом (14.08.2018, 18.02.2019, 04.02.2020).
Востаннє попрощався з рідними і пішов на захист Батьківщини 01.03.2022р.
Ігор постійно вчився, здобуваючи все нові і нові військові спеціальності: електрик-дизеліст, розвідувальник, кулеметник, гранатометник, навідник. Служив у 80 ОАЕМБ, яку потім роз’єднали. У складі 81 ОАЕМБ як командир 2 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини А 4165 боронив від ворога території Луганської та Донецької областей.
Був надзвичайно вправним і сміливим воїном, успішно виконував бойові завдання як розвідник підрозділів спеціального призначення. За хоробрість і мужність нагороджений медалями «Учасник бойових дій», «Учасник АТО».
05.05.2022 року о 11.00 у м. Рубіжне Луганської області поблизу заводу «Зоря», виконуючи бойове завдання, пов'язане із захистом Вітчизни, внаслідок контактного бою з ворогом збройних сил російської федерації командир 2 розвідувального відділення старший солдат Лунич Ігор отримав вогнепальне кульове поранення.
Будучи важкопораненим, прикривав вогнем з кулемета відхід на безпечну територію 7 своїх побратимів. Ціною власного життя врятував інших воїнів.
Завдяки старанням командира Стоколоса Олександра Євгеновича та журналіста інтернет-порталу «Бутусов» - Бутусова Юрія Євгеновича правда про подвиг нашого земляка не була замовчана. Із свідчень побратимів аеророзвідки вдалося встановити місце загибелі Ігоря.
У зв'язку з активними бойовими діями та щільним вогнем противника було неможливо провести евакуацію загиблого в безпечне місце.
Ігор - Герой! Він завжди в наших серцях. За героїчний вчинок, за наш мир і спокій йому надано звання «Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади». Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.
Зі спогадів батьків
Ігор був дуже щирим, світлим хлопчиною. В його очах завжди сяяла усмішка.
Любив спорт, захоплювався військовою справою. Відтоді, коли відслужив у лавах ЗСУ, мріяв про військову кар'єру, здобував різні воєнні спеціальності.
Напевно, його місією на цій землі було захистити усіх нас від злого і ненависного ворога.
Був побожною дитиною, ходив до церкви, маленьким вірив у ангелів, які оберігають нас із неба.
