Про присвоєння Коцюрубі Ігорю Івановичу звання "Почесний громадянин міста Червонограда"

Про присвоєння Коцюрубі Ігорю Івановичу

звання «Почесний громадянин міста Червонограда»

Відповідно до Положення про звання «Почесний громадянин міста Червонограда», затвердженого рішенням Червоноградської міської ради від 14.09.2006 року № 43, враховуючий вагомий внесок у розвиток української державності, плідну громадську діяльність, звернення ГО «Спілка ветеранів АТО Червонограда «Воля», ГО «Антикорупція та люстрація», ГО «Червоноградська Самооборона», ГО «Правий Сектор», ГО «Щит нації Захід», ГО «Західно-Бузький курінь прикарпатської січі українського козацтва»задля сприяння захисту видатних особистостей міста Червонограда, Червоноградська міська рада

ВИРІШИЛА:

1. Присвоїти звання «Почесний громадянин міста Червонограда»Коцюрубі Ігорю Івановичу.

2. Вручити Коцюрубі Марії Дем’янівній – матері Коцюруби Ігора Івановича Саприкіній Надії Іванівній нагрудний знак «Почесний громадянин міста Червонограда» та провести грошову виплату в розмірі п’ять тисяч гривень за рахунок асигнувань, передбачених по КФК 090412 «Інші видатки по соціальному захисту населення», головний розпорядник коштів – управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради.

3. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань депутатської діяльності, забезпечення законності, антикорупційної політики, захисту прав людини, сприяння децентралізації, розвитку місцевого самоврядування та громадянського суспільства, свободи слова та інформації (Золочівського В.П.).

Міський голова А.ЗАЛІВСЬКИЙ

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Народився 11.09.1965 р. на Луганщині в сім'їрепресованих, щоповерталися з заслання на Галичину.

З 1989 року бере участь у громадськійдіяльності.

1982 — закінчив СШ № 10 м. Червоноград.

1983 — закінчив СПТУ № 67.

1983—1985 військовастрокова служба в Афганістані.

1985 — поступив в Львівськийполітехнічнийінститут на інженерно-економічний факультет.

1989 — став головою Студентського Братства Львівськогополітехнічногоінституту та секретарем Студентського Братства Львова.

1989 — за політичнуактивністьвиключений з ЛПІ, згодомпоновився в інституті, якийзакінчив в 1996 році.

Весна-осінь 1990 — акції протесту Студентського Братства щопризвели до відставки ректора ЛПІ Гаврилюка. Безстроковеголодування за знесенняпам'ятникаЛеніна у м. Львів. 1989—1992 — один з організаторів та безпосереднійучасникпереважновсіхакційпротестів на Галичині. Неодноразовозатримувавсяправоохоронними органами, та притягався до адміністративноївідповідальності.

1989 — учасникголодування за легалізацію УГКЦ (Москва, Арбат).

1989 — активнийучасник в УВА (УкраїнськіВетераниАфганістану), встановлення березового Хреста на Лисійгорі у Львові на пам'ятьзагиблих в Афганістанільвів'ян.

З 1989 — один з організаторів і в подальшому голова Студентського Братства ЛПІ та секретарСтудентського Братства Львова.

1989 — один з організаторів та безпосереднійучасниквідбудови перших пам'ятниківУкраїнськимСічовимСтрільцям на горіМаківці, та Ключі. Під час відкриттяпам'ятника УСС на горі Ключ у липні 1989 року, перший в Україніпіднявчервоно-чорний прапор, з яким в серційду по сьогодні.

1989 — спорудження та відкриттяпам'ятника на могилі УСС в Олеську.

1989 — відновленнямеморіалу УСС на Янівськомуцвинтарі.

1989 — делегат на 1-й установчійз'їзд Народного РухуУкраїнивідСтудентського Братства.

1989 — один з делегатіввідУкраїни на з'їзд «Антибільшовицького блоку народів» у Талліні.

1989 — один з організаторів та безпосереднійучасникстворенняукраїнськоїделегації для поїздки в Вільнюс на підтримкуакцій протесту щодорічниці «Пакту Молотова-Рібентропа».

1989 — один з організаторів, учасник хору та вертепу Студентського Братства, з якимвиступав по Галичині та Україні.

1990 — спорудження і відкриттяпам'ятникадивізійникам «Галичини» в Ясенові.

1990 — спорудження на Янівськомуцвинтаріпам'ятника на могилірозстріляних фашистами 28 членів ОУН, середяких, міністр Уряду Ярослава Стецька, АндрійПясецький.

1990 — насипаннякозацькоїмогили в Брацлаві (Вінницька область).

1990 — один ізорганізаторів і в подальшомуспівголова «Революції на граніті» в Києві, щопризвела до не підписання «союзного договору» та відставки Уряду Масола, такожприйняття Закону про проходженнявійськовоїслужбигромадянамиУкраїни на територіїУкраїни.

1990 — учасникустановчогоз'їздуУкраїнськоїНародноїПартії, щовідбувся в Юрмалі (лідерпартії — Приходько).

1991 — один з організаторів та безпосереднійучасникспротивудіям «ГКЧП», в подальшому один з безпосередніх «ліквідаторів» міському та обкому КПСС у Львові та всіхпам'ятниківтоталітарноїепохи.

1991- один з ініціаторів та в подальшому заступник головиоб'єднанихстудентськихорганізаційУкраїни (Союз УкраїнськогоСтудентства).

1991 — один з засновників СНПУ, в подальшому один з керівниківСлужбиБезпекипартії.

1992 — один з організаторів та в подальшомуспівголова 2-го студентськогоголодування на МайданіНезалежності в Києві.

1994 — балотувавсянапосаду мера м. Червоноград (переміг в 1-му турі, результат штучно скасованийвладою).

1994—1998 — депутат ЛьвівськоїОбласної Ради від м. Червоноград

Одним з основнихздобутківсвоєїдіяльностівважє те, щоочолювана ним комісіязняла основного «лікаря — хабарника по силікозу» та головного лікаряЧервоноградськоїлікарні.

2000 — учасникакцій протесту «Україна без Кучми».

2004 — «Помаранчевареволюція», комендант наметовогомістечка на Хрещатику, безпосередньоЮщенком та Тимошенко нагороджениймедаллюреволюції «Разом нас багато, нас не подолати».

2011 — один з організаторів Ради громадськихорганізаційЛьвівщини, в подальшому делегат на установчуконференціюНародної Ради України, член Координаційної Ради Народної Ради УкраїнивідЛьвівщини.

Брав активну участь у «Революції на граніті» у жовтні 1990 року у Києві та бувїїспівголовоюнаметовогомістечка. 11 жовтня 1990 року вінсередінших взяв участь у прес-конференціїкерівництванаметовогомістечка, а пізніше на IІ зборах Народного Рухувиголисивзаявумолодіжнихоргвнізацій^[3].

У 2004 роціпід час Помаранчевоїреволюції був комендантом наметовогомістечка на Майдані та був членом громадянськоїкампанії «Пора!»^[4].

АктивнийучасникРеволюціїГідності. Навесні 2014-го деякий час очолював «Правий сектор» у Львівськійобласті. Згодомочоливафганську сотню і зайнявсялюстрацієюпосадовців, котрі себе скомпрометувалипід час РеволюціїГідності.

Голова Українськоїветеранськоїорганізації^[2] та членом Народної Ради України^[5].

ТакожІгорКоцюрубабув депутатом Львівськоїобласної ради^[1].

Помер 16 грудня 2018 року в лікарні м. Червонограда^[6]. Похований у Львові , на 76 поліЛичаківськогокладовища.

Орден «За заслуги» IIІ ступеня (посмертно, 16 травня 2019) — за вагомийособистийвнесок у розбудовуукраїнськоїдержавності, пліднугромадськудіяльність, багаторічнусумліннупрацю та з нагоди 30-річчя від дня заснуваннягромадськоїспілки «Студентське Братство м. Львова»^[7]

Секретар міської ради О. ГРАСУЛОВ

Голова постійної комісії з питань

депутатської діяльності, забезпечення

законності,антикорупційної

політики,захисту прав людини,

сприяння децентралізації,розвитку

місцевого самоврядування та громадянського

суспільства,свободи слова та інформації В. ЗОЛОЧІВСЬКИЙ

Начальник юридичного відділу В. ЦЮПА